ВУЗ ШАГ

Опорний заклад Пирятинська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №6

 





Творча робота вчителя як засіб розвитку мотивації учіння молодших школярів

Розгорнута навчальна діяльність молодших школярів неможлива без активної взаємодії всіх учасників освітнього процесу.

Прийшовши до школи, дитина:

  • має набути досвіду дослідницької та ігрової діяльності;
  • намагається реалізувати пізнавальну активність психіки, що суттєво відрізняється від простої потреби у «враженнях»;
  • з ентузіазмом входить у шкільне життя, оскільки шукає задоволення потреб:

а)  пізнавальної;

б)  у спілкуванні;

в)  у затвердженні свого статусу в суспільстві;

  • здебільшого не сприймає традиційний зміст навчання як особистісно значущий, оскільки він не відповідає ані потрібнісно-мотиваційній, ані операційній сферам особистості.

Будь-яка діяльність здійснюється під впливом певних спонукань, яка є рушієм активності її суб’єкта. Сукупність таких спонукань утворює мотиваційну сферу діяльності. Не є винятком і навчальна діяльність. До її мотиваційної сфери входять потреби учня, його інтереси, переконання, ідеали, уявлення про себе, ціннісні орієнтації. Інтерпретація «мотиву» співвідносить це поняття або з потребою (Ж. Ньютенн, А. Маслоу), або з переживанням цієї потреби та її задоволенням (С. Рубін штейн), або з предметом потреби (О. Леонтьєв). При цьому розуміння мотиву як «опредмеченої потреби» визначає його як внутрішній мотив, що входить до структури власне діяльності. За Л. Божович, мотивами можуть бути предмети зовнішнього світу, уявлення, ідеї, почуття, переживання, тобто все, у чому знаходить втілення потреба. Поняття «мотиву» вужче від поняття «мотивація»; останнє містить всі види спонукань: мотиви, потреби, інтереси, цілі, прагнення, мотиваційні установки або диспозиції, ідеали і т. ін. (В. Асєєв). Розрізняють спонукальну, організуючу та смислотворчу функції мотивації навчальної діяльності, які у своїй єдності забезпечують її керівну роль. Провідною серед них є смислотворча, оскільки саме вона надає навчальній діяльності особистісного смислу та значущості, визначає характер прояву двох інших функцій.

Сформованість мотиваційної сфери є необхідною передумовою успішності навчальної діяльності, тому її розвиток потребує цілеспрямованого педагогічного впливу.

Навчальна мотивація визначається специфічними для навчальної діяльності факторами: власне освітньою системою, освітнім закладом; організацією навчального процесу; суб’єктивними особливостями тих, хто навчається (вік, стать, інтелектуальний розвиток, здібності, рівень домагань, самооцінка, взаємодія з іншими тощо); суб’єктивними особливостями педагога, насамперед його ставленням до учня, до власної справи; специфікою навчального предмета.

Навчальна мотивація як психологічний феномен є надзвичайно складною. Як наслідок керування процесом формування мотивації у навчальному процесі потребує врахування її структурної організації, динамічності, залежності від вікових особливостей та можливостей людини.

У концепції загальної середньої освіти наголошується на необхідності формування розгорнутої навчальної діяльності (уміння вчитися) шляхом оволодіння організаційними, логіко-мовленнєвими, пізнавальними і контрольно-оцінними уміннями й навичками у різних видах діяльності. Освітніми результатами цього є повноцінні мовленнєві уміння і навички, здатність до творчого самовираження, особистісно-ціннісного ставлення до праці, уміння виконувати нескладні творчі завдання. Це можна здійснити шляхом реалізації особистісного підходу до учнів, коли кожен школяр постійно відчуває, що він цікавий як особистість кожному вчителеві і педагогічному колективу в цілому.

Найхарактернішим компонентом усього складного діяльнісно-мотиваційного комплексу психіки молодшого школяра є пізнавальна потреба. Якщо він не задовольняє цієї потреби в навчальній діяльності, то задовольняє її в перегляді телепередач, відеофільмів, у комп’ютерних іграх, захопленні гостро сюжетними коміксами, що негативно позначається на загальному розвитку особистості. Пізнавальна потреба в навчанні може бути реалізована, якщо: діяльність дитини спирається на елементи попередніх етапів психічного розвитку й доповнюється новими змістовими компонентами; зміст та організація навчання відповідають не тільки пізнавальній потребі, а й попередньому досвіду, зокрема ігровій діяльності.

Творча інтелектуальна діяльність молодшого школяра відповідно породжує нові знання, операційні вміння та навички, формує нову потрібнісно-емоційно сферу, яка певною мірою визначає подальшу діяльність.

Для того щоб стимулювати розвиток творчого мислення, створюю для молодших школярів відповідні ігрові умови та сприяю виконанню необхідних розумових операцій за допомогою спеціальних завдань. Під час ігор мозок дитини начебто тренує здібність створювати нові ідеї, конструкції, об’єкти, продукти, які вдосконалюють  уже досягнуте, реконструюють його або конструюють щось принципово нове.

Побудова уроку сприяє успішній інтелектуальній ігровій діяльності. Останньою керую так, щоб вона, по можливості, проходила через дві стадії – дослідницько-спостережувальну і комбінаторно-колнструктивну.

Завдяки створенню зовнішніх ігрових умов значно підвищується увага та активність дітей. Це дозволяє в легкий спосіб формувати розумові операції. Ті самі ігрові умови дають змогу алгоритмізувати навчальну діяльність дітей. Вони чудово орієнтуються у логіці завдань, які перед ними ставляться. У правильній послідовності здійснюються аналіз, порівняння, абстрагування, часом – навіть узагальнення.

Комбінаторно-конструктивні дії удосконалюють операційні вміння молодших школярів. Разом з тим саме на цій стадії з’являється внутрішня мотивація – зацікавленість об’єктом, вторинна, глибока децентрація. Навіть на стадії скасування зовнішніх ігрових умов, що містили різні види змагань, активність дітей та якість їх мислення не знижується.

 

Подобається